190 років від дня народження Миколи Скліфосовського

Микола Васильович народився 1836 року у бідній сім’ї на хуторі, що на південь від міста Дубоссари Тираспольського повіту Херсонської губернії. У період спалаху в Дубоссарах епідемії холери батько був змушений кількох своїх молодших дітей (а Микола був дев’ятою дитиною з 12-ти), віддати в Одеський притулок. Незабаром він захворів і через кілька років помер. Діти лишилися на вихованні у сиротинці. Подальшу освіту Микола здобував в Одеській гімназії. Лікарем Скліфосовський вирішив стати ще в дитячі роки, тому після закінчення гімназії вступив на медичний факультет Московського університету. Там і визначилася його медична спеціальність – хірургія.

По закінченню університету повернувся в Україну. Кілька років пропрацював земським лікарем, згодом був переведений до Одеської міської лікарні, очоливши хірургічне відділення. Щодня удосконалюючи свої хірургічні навички, за три роки захистив докторську дисертацію. У 1866 році Микола Васильович поїхав за кордон і за два роки відрядження працював у Великій Британії, Німеччині та Франції. Він звернув увагу на роботи знаменитого хірурга Лістера, який одним із перших навів обґрунтовані докази про необхідність стерилізації хірургічних інструментів і операційного приміщення. Зараз це звучить як варварство, але до середини позаминулого століття лікарі, які практикували хірургічні втручання, вважали стерильність не те що необов’язковою, а навіть шкідливою.

Найважливіша його заслуга в тому, що він увів у хірургію антисептики, за допомогою яких проводилося активне знезараження ран. Став першим в світі, хто застосував розчин кокаїну в якості знеболювального при операціях ротової порожнини. Власноруч сконструював апарат, завдяки якому під час операції підтримувався наркоз. Це дозволяло оперувати довше і якісніше, адже до застосування машини для наркозу складні операції тривали не більше 5 хвилин.

Після облаштування свого шпиталю, Скліфосовський став пропагувати серед колег найновіші наукові досягнення і створив Товариство російських лікарів. Він ініціював перші з’їзди хірургів. Але найбільший резонанс мав організований Скліфосовським XII Міжнародний з’їзд хірургів. На з’їзді були присутні найвидатніші вчені з багатьох країн світу, зокрема видатний німецький фізіолог Рудольф Вірхов. Відвідавши клініку Скліфосовського, він сказав в інтерв’ю: «Ви стоїте на чолі установи, якій заздрять інші народи Європи». Вчений також заснував два періодичних видання – «Хірургічний літопис» і «Літопис російської хірургії». Його праці до сьогодні привертають увагу сучасних лікарів, допомагають при лікуванні та діагностиці. Микола Васильович був не тільки чудовим лікарем, а й людиною з відкритою і доброю душею, готовою завжди допомогти нужденним.

Ім’я Миколи Скліфосовського тісно повязане з Полтавою. Починаючи з 1871 року, 30 років поспіль тут щоліта жив і працював Микола Скліфосовський. Перебуваючи на Полтавщині, Микола Скліфосовський брав участь у роботі Полтавського губернського зібрання, його обрано почесним мировим суддею Полтавського повіту. Він не полишав і медичну практику. Приймав хворих селян, робив складні операції в Полтавській земській клінічній лікарні. Сьогодні це обласна клінічна лікарня імені Скліфосовського. Надзвичайно уважно ставився до діяльності колег, за що товариство лікарів Полтавщини у 1884 році обрало його почесним членом.

У себе вдома, в Яківцях, лікар надавав медичну допомогу селянам навколишніх сіл, лікував дорослих і дітей. Був і хірургом, і терапевтом, і акушером. Безкоштовно давав ліки, виїздив до хворих дітей на хутори. Старожили Яківців розповідали, що коли в селах закінчувалися харчі, вони йшли до Софії Олександрівни – його дружини. Відмов допомогти не було. А одна з дочок Скліфосовського, Тамара, частенько пригощала селянських дітей солодощами.

На території своєї садиби Скліфосовський висадив сад, який на міжнародній виставці плодівництва в Петербурзі в 1894 році назвали «Полтавською Швейцарією». Першим у Полтаві почав вирощувати хміль, купив у Баварії міні-броварню.

Помер Микола Васильович 30 листопада 1904 року, його поховали у Яківцях на церковній площі, біля могили сина Володимира. На могилі вченого встановили мармуровий обеліск, на якому викарбували: «Светя другим – сгораю сам».

У Державному архіві Полтавської області зберігається фонд Скліфосовського: документи і друковані матеріали, які розповідають про життєвий шлях вченого, його обдарованість і надзвичайно широкий діапазон діяльності. Ці документи (їх подарувала внучка вченого педагог Яковлєва. Це дочка Ольги, яка врятувалася – виїхала за кордон зі своїм чоловіком – учнем Скліфосовського, теж лікарем) свідчать про його глибокі зв’язки з Полтавщиною, з містом над Ворсклою, і вони ще чекають своїх справжніх дослідників.