Профілактика та лікування ранніх етапів хвороби Альцгеймера

У світі налічується близько 36 мільйонів осіб з деменцією, з них близько 27 мільйонів страждають на хворобу Альцгеймера. На даний момент це невиліковне захворювання, яким страждає близько 50 мільйонів людей.

Хвороба Альцгеймера може вразити попри становище у суспільстві, чи рівень добробуту. Кожен 20-й у віці старше 65 років у зоні ризику, хоча ранні форми можуть проявлятися і до 65 років, описані випадки даного захворювання у віці 28 років.

До факторів ризику даної патології відносяться: вік (кожне десятиліття після 60 років ризик захворюваності подвоюється), спадковість (у 15% випадків захворюваності на деменцію присутня у близьких родичів), стать (розвивається частіше у жінок), травми голови, синдром Дауна (у осіб з даним захворюванням хвороба Альцгеймера проявляється на 10-20 років раніше), цукровий діабет ІІ типу, артеріальна гіпертензія, нездоровий спосіб життя (нестача фізичної активності, ожиріння, підвищений рівень холестерину та/або глюкози в крові, нестача вітамінів та клітковини в раціоні, паління (у тому числі пасивне), наявність супутньої серцево-судинної патології, похилий вік та низький рівень освіти. Існує високий ризик розвитку деменції у пацієнтів, які перенесли важку черепно-мозкову травму.

Люди, які займаються активною інтелектуальною діяльністю, рідше страждають на це захворювання.

При хворобі Альцгеймера симптоми практично не відрізняються від будь-якого іншого виду деменції. Головна відмінність – швидкість їхнього наростання. Захворювання розвивається стрімко і безупинно, хоч і бувають нетривалі періоди, коли хвороба, здається, не прогресує. Хвороби Альцгеймера ділиться на 4 стадії: 1) предеменція (розвивається в середньому за 7-8 років до встановлення основного діагнозу): зниження короткострокової пам’яті (складно згадати недавню інформацію та важко засвоїти нову), невелике зниження концентрації уваги та здатності до перемикання між завданнями, порушення абстрактного мислення, іноді «забуваються» значення слів; 2) рання деменція: зниження пам’яті прогресує, зменшується словниковий запас, знижується швидкість, порушується дрібна моторика рук; 3) помірна деменція: пацієнт практично втрачає здатність самостійно щось робити, не справляється з повсякденними справами, в розмові часто з’являються неправильні слова, страждає довготривала пам’ять, може навіть не впізнавати родичів, з’являються психічні відхилення у поведінці: дратівливість, спонтанна агресія, марення; 4) тяжка деменція: пацієнт повністю втрачає здатність до самостійної діяльності, мова практично втрачена, стан зазвичай апатичний, хоча іноді бувають спалахи гніву, через прогресуючу дистрофію з часом пацієнт втрачає здатність пересуватися, самостійно харчуватися.

Через повільний і непомітний початок захворювання, діагностується хвороба Альцгеймера зазвичай через 7-8 років після появи перших проявів, коли терапія вже менш ефективна, ніж була б на ранніх стадіях захворювання. Основні методи діагностики хвороби Альцгеймера включають: збір анамнезу та об’єктивних даних, ЕКГ, біохімічний, гормональний та генетичний аналіз крові, ЕЕГ, РЕТ-сканування (позитронно-емісійна томографія), КТ чи МРТ, біопсія тканин головного мозку, психологічне тестування когнітивних здібностей.

Якщо ви помітили у себе або своїх близьких складності із запам’ятовуванням та відтворенням нової інформації або забудькуватість значень слів та назв предметів, явищ тощо, необхідно якнайшвидше звернутися до сімейного лікаря, який призначить необхідні обстеження або скерує до невролога чи психіатра для проходження діагностики.

Першочерговим завданням є раннє виявлення схильності до хвороби Альцгеймера та здійснення відповідних профілактичних заходів серед осіб середнього віку. Здебільшого захворювання виявляють вже на пізніх стадіях, що ускладнює можливість сповільнити розвиток хвороби. Діагностика деменції включає декілька етапів: збір скарг, анамнезу, нейропсихологічне обстеження, що включає оцінку когнітивних функцій пацієнта (наприклад, здатність запам'ятовувати або використовувати мову, зниження пам’яті, інших когнітивних функцій, зниження контролю над емоціями), проведення нейровізуалізаційних досліджень – магнітно-резонансної томографії голови або комп'ютерної томографії ,що наочно показують зміни, які відбуваються в головному мозку, а саме атрофія та зменшення товщини сірої речовини.

Згідно статистичних даних, середня тривалість життя після встановлення діагнозу становить близько семи років. Лише 3% пацієнтів з хворобою Альцгеймера при догляді, підтримці та інтенсивному лікуванні симптомів живуть до 14 років.

На жаль, на сьогодні хвороба Альцгеймера невиліковна. В лікуванні перевага надається комплексному підходу, що направлений на зменшення та запобігання прогресуванню симптомів розвитку даної патології, вплив на фактори ризику, корекцію поведінкових порушень. Лікування хвороби Альцгеймера на сьогодні є тільки симптоматичним, тобто не усуває безпосередню причину захворювання, а тільки спрямоване на боротьбу з подальшим розпадом інтелектуально-мнестичних функцій та полегшення  симптомів. Призначаються засоби з групи ноотропів, інгібітори холінестерази ( первинна терапія на постійній основі).

Обов’язково поєднання медикаментозного і немедикаментозного методів лікування. Важливу роль для поліпшення когнітивного стану і уповільнення клінічних симптомів деменції та хвороби Альцгеймера, окрім медикаментозного лікування, відіграють допоміжні методи: когнітивна терапія (тренування пам'яті), терапія ремінісценцією (використання фотографій, листів, сувенірів, які викликають спогади), закріплення елементарних навичок, якими все ще володіє пацієнт, або відтворення нещодавно втрачених. В разі наявності у пацієнтів розладів, поведінкових порушень, галюцинаторних переживань, застосовують симптоматичне лікування за допомогою антидепресантів, нейролептиків, нормотиміків тощо.

Профілактика хвороби Альцгеймера знижує ризик розвитку захворювання у здорових і зменшує швидкість його прогресування у хворих. Рекомендовано вести здоровий спосіб життя, що включає фізичну активність, здоровий сон 7-8 годин на добу, збалансоване харчування, яке підтримує серцево-судинну систему, знижує ризик когнітивних розладів та уповільнює прогрес деменції (середземноморська дієта), контроль стресових ситуацій, контроль факторів ризику серцево-судинних захворювань (контролювати артеріальний тиск, регулярні фізичні навантаження та відмова від паління). Активний спосіб життя сприяє виживанню нейронів та встановленню зв’язків між ними, тренує пам’ять та дає змогу опановувати нові навички та інформацію.

Підтримуйте активні соціальні зв’язки, спілкуйтеся з людьми, читайте літературу, вивчайте щось нове, засвоюйте нову інформацію, запам'ятовуйте нові слова, опановуйте нові знання, оскільки це – активна розумова діяльність, концентрація уваги та стимуляція пам’яті. Вчасне звернення до кваліфікованого спеціаліста може сповільнити процес прогресування хвороби Альцгеймера та поліпшити якість життя хворого.

Марія Бортовик, лікар-психіатр, завідувачка 7 геронтопсихіатричним відділенням паліативної допомоги  КП «Обласний заклад з надання психіатричної допомоги ПОР»